від  05.07.2012 №581

 Узагальнююча податкова консультація щодо порядку визначення доходу  та витрат за операціями  з безоплатної  передачі товарів  (робіт, послуг)

У консультації використовуються такі скорочення:

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI – Кодекс;

           Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року  № 334/94 – Закон.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;  товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу  господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу  визначено, що продаж (реалізація) товарів – це будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, в тому числі операцій з пов’язаними особами, яких визначено підпунктом 14.1.159  пункту 14.1 статті 14 Кодексу.  

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153  Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов’язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Кодексу визначено, що  положення підпункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку або  сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.         

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, визначений у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов’язань, з урахуванням особливостей для  окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій, встановлених положеннями розділу III  Кодексу (пункт 135.4 статті 135 та 137.1 статті 137 Кодексу).

Пунктом 135.2 статті 135 Кодексу визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу  (пункт 138.2 статті 138 Кодексу).

Питання: який порядок визначення доходів та витрат при здійсненні операцій з безоплатної  передачі  товарів (робіт, послуг)?

Відповідь: якщо платник податку на прибуток безоплатно надає товари (роботи, послуги), незалежно від статусу отримувача, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) визначається за звичайною ціною. При цьому платник  має право включити до витрат собівартість таких товарів (робіт, послуг).