З Валками пов'язане життя і діяльність багатьох видатних людей України. Зокрема, ще у позаминулому столітті торував по ній свої стежки мандрівний філософ-просвітитель Григорій Сковорода, якого саме Валківська земля зцілила від важкого недугу і дарувала солодкі хвилини кохання.
Перш за все збереглись чутки про один будинок на Харківській вулиці, де колись нібито бував Г. Сковорода. За катерининських часів тут хазяйнував лікар Артюхов , що носив ще косичку, як каже про нього його правнучка. Потім дім належав Костирям (чи Костиріним) та фон Ціглерам. Що Г. Ско¬ворода бував колись у цьому домі, правнучка Артюхова не пам’ятає, але про це кажуть інші мешканці Валок, вказуючи, що він бував у Костирів чи взагалі у старих власників дому. Далі маємо короткі згадки про те, що Г. Сковорода мав одружитись у Валках з ді-вчиною, дочкою місцевого чоловіка, яку він сам вилікував. Шлюб мав от-от відбутись, уже склали так званого шлюбного обиска, коли молодий утік. Є важливий варіянт, що Г. Сковорода таки одружився й прожив деякий час з жінкою, а потім утік. Кажуть, що чи то Г. Сковорода ви-лікував свою наречену, чи то вона його вилікувала. Вінчався він у Рогозівській церкви. Наречена була родом з якогось села в напрямі до Огульців чи то в напрямі до теперішньої Оксенівки, ц. т. вниз по Мжі на Мерефу. Врешті, осторонь стоїть ще таке оповідання: Г. Сковорода мав одружитись з донькою місцевого пана підпрапорного Сухомлина. У цього Сухомлина було дві дочки, одна вийшла за Василя Снісарева, приятеля Г. Сковороди, згодом Валківського священика, а другу хотіли видати за Г. Сковороду, чи навіть Г. Сковорода з нею одружився. Стояло це у зв’язку з таким випадком: коли освячували нову кам’яну Рогозівську церкву, то на посвяту приїхав якийсь харківський протоієрей і з ним Василь Снісарев. Тоді ж головний діяч у справі перебудови церкви Сухомлин давав обід, де його дочка подавала страви. Вона сподобалась В. Снісареву, він її посватав і згодом, пере-йшовши до Валок, з нею одружився.
Чи був при цьому Г. Сковорода, чи ні – невідомо, але саме при цій нагоді ніби й повстав проєкт одружити його з другою дочкою Сухомлина.
Тут свої перші проби пера робив літератор і журналіст першої половини ХІХ столітя Іван Вернет.
Проти царської муштри відчайдушно виступав у Валках у середині позаминулого століття, одягнений у солдатську шинелю, поет Павло Грабовський. З 25 листопада 1885 р. П. Грабовський перебував на військовій службі у повітовому містечку Валки Харківської губернії, і тут Грабовський стикається з новим світом неправди і наруги над простою людиною, що викликало у нього рішучий протест і бажання розкрити жорстокість офіцерів щодо солдатів. Недовгою була служба в армії. За виступ на захист одного солдата, з якого люто знущався офіцер, Грабовського відправляють у далекий Туркестанський військовий округ.
У 1952 на пошанування Грабовського у Валках було встановлено пам'ятний знак поетові, який у 1990 році замінено на пам'тник. Пам'ятник являє собою гранітну фігуру П.Грабовського (висота близько 2 м), яка стоїть на чотирикутному постаменті (висота близько 80 см) у військовій формі з розгорнутою книгою. На постаменті написано: "Павло Арсенович Грабовський. 1864 - 1902". Автори пам'ятника: І.П. Ястребов (скульптор) та Н.А. Фоменко (архітектор). Ім'ям Грабовського у Валках названо вулицю.
Василь Кулик походив з родини дрібного поміщика. Закінчив Полтавську гімназію. Вчився на медичному факультеті Харківського інституту, який не закінчив. Склавши іспити на провізора, продав частину батьківської землі і переїхав до Валок (185-і рр.), де протягом 6 років був провізором аптеки.
Народився 4 липня 1891 року в місті Валках Петро Панч в родині майстра-колісника. Жив у будинку за адресою: вул. І.Коваля, 18. Збудований у ХІХ ст. Панченоком Прокопом. Потім будинок успадкував його син, Панченко Йосип Прокопович. Садиба Йосипа Панченка мала 60 соток. Він заповідав 15 соток Петрові, 15 соток Іванові, а 90 соток залишилося біля будинку. Будинок був дерв'яний, мав солом'яний дах і глиняну підлогу. Довжина хати - 11 м, ширина 0 близько 5 м. Було три кімнати з сіньми.
Дитинство письменника, про яке він зворушливо написав у книзі «На калиновім мості», було багатим на життєві враження. Так повелося, що в родині всі колісникували: і дід, і батько, і дядько. Та й взагалі всі члени сім'ї (мама, батько, п'ятеро дітей) були при ділі. Тож коліс у дворі Панченків було повно. Малий Петро відпочивав на них, грався, на колесах катався по льоду і, бувало, помагав дідові котити їх на базар. Нагасається за весь день, прибіжить у хату, з'їсть кусок хліба, забереться на піч, притаїться там і слухає розповіді старших. Прийде дід Гончар, сяде на ослінку і почне розказувати дивацькі історії про овечок і вовків, а малий хлопчина слухає і запам'ятовує...З п'ятнадцяти років, після двокласної школи, Петро пішов працювати. Спершу служив у Народному домі, переписував папери і розносив пакети, а згодом — писарчуком в агента земського страхування. Сімнадцятирічним юнаком Панч уперше залишає рідну домівку і їде до Харкова шукати долі.
Восени 1921 року Петро Панч демобілізувався і приїхав у рідні Валки, де працював землеміром. На цей час припадає і початок літературної діяльності Панча.
Проживаючи в Харкові та Києві, письменник неодноразово приїздив у Валки, іноді тут бували і інші літератори. Востаннє він приїздив 1948, ночував тоді на сіні в сараї. Хата була розібрана у 1970-х рр. ще за життя Петра Панча, чим він був невдоволений. Хата знесена небогою письменника Валентиною Яківною Панченко, яка на тому місці збудувала кухнюю Неподалік - дерев'яна комора, де колись зберігалося всіляке збужжя. Тепер це курятни В.Я. Панченко.
Звання Героя Радянського Союзу за подвиги у Вітчизняній війні удостоєні два уродженці Валок:
Коляда Василь Олексійович.
Новіков Тит Парфенович.
Після важких судових засідань у Валках писав свої гумористичні та сатиричні твори Сергій Петрович Чмельов, який також став жертвою сталінських репресій і загинув в ГУЛАЗі.
Не раз бував у Валках і подовгу жив у родині свого тестя академік-лінгвіст, директор Інституту мовознавства НАН України Леонід Булаховський.
Тільки в післявоєнний час у Валках народилося і поповнило наукові кадри понад 90 відомих сьогодні докторів та кандидатів наук.
У Валках народився один із керівників уряду України Григорій Іванович Ващенко. Тут довгі роки працював керівником району відомий політик та державник України губернатор Олександр Масельський. Серед уродженців Валок український оперний співак, бас, Частій Микола Андрійович.
Пересада Михайло Степанович — генерал-хорунжий Армії УНР.
ЗА МАТЕРІАЛАМИ Гавриленко А. Д. Валківчани у спогадах, документах та інше / Анатоль Гавриленко. – Харків : Курсор, 2008. – 406 с.
Лисенко І. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 1. – Х.; К.; Нью-Йорк, 2000.
Лисенко І. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 2. – К.: Рада, 2006.
