Валки - один із стародавніх населених пунктів на території Слобідської України. Перші літописні відомості про місцевість, де виникли Валки, відносяться до 1555 року. Ще до заснування Валок тут, між лісами і болотами, був вузький прохід, через який татари проривалися на Русь. Щоб затримати просування татар, зробили Перекопу, тобто прохід перерізали ровом з валом. Охорону цієї ділянки несла нечисленна варта, яка не в змозі була стримати нападу татар. У 1571 році сторожову охорону прибрали, і лише в 40-х роках XVII століття построїли острог, гарнізон якого ніс службу по охороні південних кордонів Російської держави від нападів кримських і ногайських татар.
Можескій острог, Можескій місто, Можескій місто на Валках і просто Валки згадуються в різних актах 1645. Місце для острогу, названого Можескім, було вибрано вдало. Розміщувався він на пересіченій місцевості, був оточений ровом і земляним валом.
Посеред острогу в погребі зберігалися порох, сірка, селітра і зброю. Охороняли фортеця 300 осіб, що мали на озброєнні чотири пищали. У другій половині 1646 районі острогу на відстані 2,5 км від річки побудували «рубаний місто». Жили тут російські служиві люди з Чугуєва. У той час острог був центром станичних роз'їздів, що відправлялися звідси на Самару і Орель. У 1650 році у Валках жили пушкарі, місто мало свого воєводу. Гарнізон був нечисленним з непостійним складом (від 100 до 250 осіб). Так, в 1655 році гарнізон острогу налічував 236 службових людей. Крім них тут жили 14 боярських дітей, 9 стрільців, 68 козаків, 9 гармашів і дяк. З часом острог прийшов в занепад, і в 1667 році українські переселенці з Правобережжя, що з'явилися тут приблизно в 1650 році, перенесли його на нове місце в верхів'я Можі (на старому місці через деякий час знову прибулі переселенці відновили поселення і назвали його Новими валками, або Перекопом). Спостереження за рухом татар у степу вела сторожова і станичної служби. Сторожів і станичників було небагато - в трьох верстах від Валок всього п'ять чоловік несли охорону на урочище лихом Івана і Муравському шляху.
Під самими валками або в декількох верстах від них неодноразово з'являлися татарські орди. З 1647 року до 1688 Валківські жителі вісім разів відбивали напади татар. Поряд з несенням сторожової служби чоловіче населення займалося землеробством. Через часті напади татар працюють в полі змушені були мати при собі зброю.
ЗА МАТЕРІАЛАМИ:
Скотар І.Ф. Валківська старовина : Історико-краєзнавчий нарис. – Х.: РВП "Оригінал", 1993
Сіваченко Є. Спалахи гніву народного: з історії селянського повстанського руху на Харківщині (1920) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Т. 5. – Харків: Око, 1995. – С. 17 – 28.
Слюсарський А. Г. Слобідська Україна: Істор. нарис XVII-XVIII ст. – Х., 1954. – С. 19.
Гавриленко А. Д. Валківчани у спогадах, документах та інше / Анатоль Гавриленко. – Харків : Курсор, 2008. – 406 с.
Лисенко І. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 1. – Х.; К.; Нью-Йорк, 2000.
Лисенко І. Валківська енциклопедія. У 2 т. Т. 2. – К.: Рада, 2006.
Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. – К., 1998.
"История городов и сел Украинской ССР", Том "Харьковская область"
