За перші два дні військовим комісаріатом було відправлено на фронт понад 400 чоловік,, з них – 70- офіцерів запасу. Всього ж за червень – жовтень 1941 року Валківським райвійськкоматом було призвано до лав Червоної армії понад 5 тис. чоловік.
Уже наприкінці вересня 1941 року Валківщини стала близьким тилом червоної Армії. У Валках і в навколишніх селах розмістилися військові шпиталі. Усе працездатне населення копали окопи і протитанковий рів поблизу с. Литвинівки.
У вересні – на початку жовтня 1941 року у Валках спішно почали готувати ударні групи для боротьби з ворогом у підпіллі. В цей час було створено Високопільський партизанський загін. До підпільної групи, яка повинна була діяти у Валках, були включені цілий ряд відомих у місті радянських і партійних працівників ( М.Халецький, В.Крикун, П.Рапота, П.Мізяк та інші)
Наприкінці вересня 1941 року бої йшли на південних підступах до нашого району. 24 – 27 вересня 1941 року бійці танкового батальйона під командуванням капітана В.Г.Богачова на три доби затримали наступ 57 німецької піхотної дивізії. За три дні радянські воїни знищили 11 танків, 20 гармат, 12 автомобілів і 200 солдат. Але сам Богачов 29 вересня 1941 року загинув. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 грудня 1941 року йому посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
19 жовтня 1941 року фашистські загарбники вдерлися у Валки і довгих 23 місяці тривала німецька окупація Валківщини.
З початку німецької окупації населення різними способами боролося з загарбниками. На території краю протягом цілого року діяв партизанський загін, сформований в с. Нова Водолага. Спочатку він складався з 58 бійців, яким командував С.О.Либа, а потім він об`єднався з партизанським загоном І.Й.Копьонкіна. Цей партизанський загін провів ряд операцій: - 19 січня 1942 року провів бій з загарбниками біля с. Війтенки
- березень 1942 року сутичка з поліцаями біля с. Литвинівка
- 30 травня розгром концентраційного табору в с. Литвинівка і визволення 200 радянських військовополонених
- 30 травня 1942 року бій з ворогом поблизу с. Болгар
- 31 травня – зруйнування залізничної колії, пущено під укіс ворожий ешелон
- На початку червня жорстокий бій поблизу с. Козачого, під час якого було знищено 120 солдат ворога
- 9 червня партизани відійшли на територію Краснокутського району.
Німецькі загарбники з перших днів розпочали знищення противників « нового порядку». На східній околиці Валок у піщаному кар»єрі систематично розстрілювали наших земляків. Це місце називається Дідовою долиною, в які було знищено близько 2 тис. чоловік. Особливо багато розстрілів було взимку 1941 / 1942 років та в лютому – березні 1943 року.
У лютому 1943 року почався невдалий наступ частин Червоної Армії на Валки. 25 лютого 1943 року розгорілися бої поблизу с. Огульці. Воїни 106 танкової бригади вели тут жорстокі бої. Саме тут сержант М.Г.Єлісеєв спільно з товаришами зупинили наступ німецьких танків, але й самі загинули. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 червня 1943 року йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Одночасно з цим радянські воїни визволили с. Ков»яги, Перекіп, Левендалівка, Високопілля. Але втримали визволені населені пункти Червона Армія не зуміла.
Остаточне визволення Валківщини розпочалося у вересні 1943 року. 7 вересня були визволені Ст.. Мерчик, Добропілля, Огульці. В результаті жорстоких боїв 16 вересня 1943 року Валки були визволені . Але визволення інших населених пунктів тривало до кінця 20 чисел місяця.
За роки війни Валківщини зазнала чималих збитків: загальні збитки становили1,5 млрд. руб., було спалено 52 населених пункта, а с. Мельникове, Минківка, Олександрівка, Журавлі, Піски, Сніжків – повністю.
