Якщо громадяни беруть участь у масових акціях
добровільно – це добре. Це є право людини, яке вимагає захисту та поваги, і має
неуклінно дотримуватися державою, незалежно від того, які переконання мають
громадяни. Якщо ж хтось використовує людей примусово у власних цілях – це може
бути розцінено як торгівля людьми.
Таку думку висловила член ради Громадянської
ініціативи «Третя українська республіка» Катерина Левченко, інформує
прес-служба ініціативи.
Вона зазначила, що згідно з Конституцією
України, обмежуватися можуть лише ті заходи, учасники яких шкодять національній
безпеці та громадському порядку.
Коментуючи інформацію про існуючі факти щодо
примусової участі бюджетників в Антимайдані, вона підкреслила, коли
простежується наявність примусу, обмеження волі, коли людина не може
відмовитися брати участь у заході і при цьому вона не може покинути це місце,
можна розцінювати такі факти як експлуатацію.
«Якщо, наприклад, є трудовий контракт, за яким
8 годин ми маємо відпрацювати на місці роботи. В інший час робоче місце ми
можемо покинути і робити, що забажаємо – спілкуватися з друзями, ходити або не
ходити на мирні акції, брати чи не брати участь у громадській чи політичній
діяльності тощо. Якщо ж відбувається обмеження волі, якщо пообіцяли гроші і не
заплатили їх, такі вчинки можна розцінювати як торгівлю людьми», – зазначила
Катерина Левченко.
За її словами, за торгівлю людьми передбачена
кримінальна відповідальність – від 3 до 8 років, згідно із 149 статтею
Кримінального кодексу.
«І хоча довести факти використання людей, їх
вразливого стану, у будь-яких акціях з наявністю примусу або залякування дуже
складно, все ж таки такі дії можуть кваліфікуватися, згідно із законодавством,
як торгівля людьми. За такі вчинки мають нести персональну відповідальність. І
це мають враховувати представники будь-якої політичної сили чи партії», –
підкреслила Катерина Левченко.
ЗА МАТЕРІАЛАМИ: http://zik.ua/
|
