Без верби і
калини нема України.
Верби -
образ рідного міста. Міста, що є одним з мальовничих куткочків Слобідського
краю, - батьківщина письменника Петра Панча, краєзнавця Івана Скотаря, співаків
Народної чоловічої хорової капели, людей, що обов’язково напишуть свою главу в
історії міста. Валківськими вербами захоплювалося багато митців, чия творчість тут добре відома. Прикро, але
уже в наш час у Валках, цих верб, про які писав Віктор Гаман в своїй книзі «Валківські
верби», майже не залишилося і їх кількість поступово змешується. Ось і внаслідок
негоди, що панувала в місті 14 червня на березі річки Мжа шквальним вітром було
завалено 5 верб. Мабуть, Віктор Гаман не впізнав би рідний край після негоди – верби лежали
в один ряд на березі, а із води виднілося велетенське коріння з шматком землі.
Дивно було передивлятися
старі фото, на яких верби були такими, як і завжди, миючи свої довгі коси в
воді, і розуміти – що їх уже нема. Мабуть кожен вже десь в глибині душі попрощався
із красунями. Та верби отримали друге
життя. За рахунок небайдужих людей, дерева стоять на своєму місці. Пошкоджене
гілля було спиляно. після негоди сьогодні
Будемо мати
надію, що вони ще довгії літа будуть милувати око валківчан та гостей міста.
|