Втомлене осіннє сонце, закутується в
хмаринки, ніби ковдру та повільно ховається за обрій.
Сонце поволi ховається за деревами. Сонячна доріжка на Мжі поступово зникає, а вода вкривається кольоровою ковдрою.
Небо в цей час неймовірне! То горить багрянцем, то жовтими стрічками переплітає
чорну вись. Немов необережний художник розлив свої фарби на полотно і
вони, розтікаючись, змінюють забарвлення. Осінній захід сонця завжди яскравий.
Здавалося, що тут такого особливого – захід сонця. Але, як не дивно, що вечора ми спостерігаємо нові картини. Ніби зачаровані, не відводимо погляд, аж доки вогняне коло не зрівняється з горизонтом. Неймовірне, фантастичне видовище!
