У Валківському районному будинку культури «Іскра» 18 липня о 12:00
відбулося відкриття виставкового проекту журналіста-чорнобильця Юрія Ворошилова
з серії «Чорнобильці Валківщини. Я там був».
Дана виставка - унікальна подія, оцінку якій історія зробить пізніше. Це
не тільки вшанування подвигу чорнобильців, це не тільки культурний вклад в
розвиток Валківщини, а й всієї України, це також творчий слід чорнобильців. В
рамках виставки відбулося: презентація
мальовничої роботи, подарунка Валківському ліцею ім. О.С.Масельського валківчанина-ліквідатора
полковника Анатолія Дорожко; фотовиставка Василя Комірного «Космос – моє місто» та його поетичні вірші; розповідь про
книгу краєзнавця Ганзія Володимира Євгенійовича; фотороботи харківського
фотокореспондента Юрія Ворошилова, присвячені історії та розвитку атомної
енергетики і безпосередньо чорнобильським подіям 1986 року; презентація книги
«Відрядження до пекла» - валківчанина Валентина Олексійовича Тугая.
На місці трагедії в перші години опинився і автор книги Валентин
Тугай. У той час він літав у складі екіпажу вертольота МІ-8, який брав участь у
ліквідації наслідків радіоактивної аварії, скидаючи на постраждалий реактор
свинцеві плити.
«Отримали наказ летіти, хоча знали, що, можливо, йдемо на вірну
смерть, рівень радіації зашкалював. Але треба було рятувати життя людей не
тільки нашої країни, а й решти планети. За розрахунками вчених ця розплавлена маса (1400 кг), з
температурою 2 тис. градусів могла опуститися вниз під реактор, де була вода,
що призвело б до вибуху потужністю в три-п'ять мегатонн, що означало розкид
радіації по всій Західній Європі. Наслідки такої техногенної катастрофи
передбачити неможливо.
Необхідно було загасити атомний реактор і прибрати воду. Для цього був
кинутий батальйон шахтарів, який зробив підкоп для виводу води. А силами
авіації здійснювалася бомбардування реактора згори. За весь час, з 27 квітня по
10 травня, було скинуто 5000 тон різних вантажів, у тому числі 40 тон бору
(ефективного поглинача нейтронів), близько 800 тон доломіту, 1600 тон глини і
піску та 2400 тон свинцю. 10 числа все бомбардування було припинено, тому що на
висоті 200 метрів була радіація 60-70 рентген, а на висоті польоту - 3500 рентген.
В гасінні реактора приймало участь близько 80 вертольотів.
Перший подвиг здійснили пожежні, другий - шахтарі і льотчики, і тільки
тоді почався третій - спорудження саркофага. Саркофаг збудували в листопаді і
реактор було закрито. Сумний той факт, що 2 жовтня була поставлена стіна в найнебезпечнішому
районі, вертоліт нашого полку зачепився за стрілу крана і впав з висоти 50
метрів. Весь екіпаж загинув.
Кожному, хто ризикував в 1986-м своїм здоров'ям і життям, є, що
пригадати. Ми хотіли зібрати прості людські спогади, щоб описати, як люди кожен
день здійснювали подвиг», - розповідає Валентин Тугай.
До книги увійшли більше сотні матеріалів, фотографій, спогадів та
інших документів. Вона є нагадуванням людству, що воно ще не може приборкати
атом.
