В останній день вересня Валківський
краєзнавчий музей відкрив для валківчан творчій світ молодої, але дуже
талановитої художниці – Наталії Гончаренко. 20 років життя, а в творчому
доробку дівчини десятки, а може й сотні полотен, море ідей, життєвий досвід, і,
головне, життя, яке завдяки своєму таланту можна написати всіма барвами
веселки.
Наталя студентка Харківського
національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова. Закінчила
Валківську школу мистецтв (викладач О.М.Ковальов), учасниця художніх конкурсів
різних рівнів, виставки живопису "Яскраві барви Валківщини.
Наталя, коли Ви відчули, що хочете
малювати?
Ще в ранньому дитинстві. Колись мама
розповідала історію, що в 4 роки я загубилась, довго не могли мене знайти, уже
все оббігали і обшукали, а виявилось що я тишком-нишком зайшла до сусідки в
хату і розмалювала їй обої на стінах. Тоді з мене довго всі сміялись.
У Вас багато пейзажів, квітів ...
Вам подобається найбільше писати природу?
Улюблена тематика – квіти
Чи потрібна для художника
спеціалізація, як Ви вважаєте?
Як на мене, то профільна освіта для
художника необов'язкова, але вчитись треба, і дуже-дуже багато. Раніше
художники часто переймали майстерність у більш досвідчених митців, а не "протирали
штани" у вузах,як буває тепер.
Де Ваше джерело натхнення?
Моє джерело натхнення поки живе у
Києві (це питання відразу викликало у Наталі посмішку)!
Творчість передбачає жорстку
самодисципліну. А.І. Куїнджі говорив, що справжній художник повинен спати з
олівцем і альбомом. Це присутнє у Вашому житті?
Так, присутнє, хоч і бувають періоди
коли не до малювання (сесії і тому подібне)... але частіше це можна описати
словами із пісні Пономарьова: "з ранку до ночі"... і навпаки.
Ви малюєте піском на склі? Як
прийшли до такого виду творчості?
Весною активно зайнялась пошуком
роботи, хотіла працювати по своїй спеціальності, але поклацавши мишкою пару
неділь, зрозуміла що довго так не зможу. Тому відправила своє резюме в студію
яка влаштовує різні шоу, пов'язаних з малюванням. Спочатку працювала з дітьми,
вчила іх малювати і ліпити глечики на кругу з глини. В тій школі я і почала
займатись пісочною анімацією, це дуже цікаве заняття! Всім раджу спробувати!!! Пізніше
я стала виступати, малюю на весіллях історії знайомства і кохання молодих.
Люблю свою роботу, бо вона цікава, творча і є можливість побачити багато нових
міст України.
Без чого немає розвитку у
художника? Що може затримати його?
На мою думку, художник має бути
бідним, зараз поясню чому. Працювати над собою заважає завищена самооцінка і
гордість. Частіше талановиті художники ставали відомими після смерті. Якби
успіх був в них ще за життя, то не було б такої відданості справі, самокритики
та праці над собою. Гроші вбивають все мистецтво в картині. Тому щоб побачити
справжнє мистецтво, люди ідуть не на базар, а в музей чи галерею. Це звичайно ж
не аксіома, але така закономірність дійсно існує.
Ну і звичайно ж, розвитку в будь-якій
справі не буде без кропіткоі праці!!! Є вислів:" Гениальность - это один
процент вдохновения и 99 процентов потения".