Моє рідне місто… Його вулиці … Більшість із них носить імена людей, життя яких, часто коротке, але сповнене героїзму…
Місто - воно живе... Воно дихає, засинає і прокидається, хвилюється і радіє, відчуває спеку і холод, воно плаче і усміхається...Кожного дня воно різне.
Про рідне місто можна безкінечно говорити й говорити, починаючи від перших згадок і закінчуючи нашим сьогоденням. Але кожен з нас пам’ятає місто саме таким, яким воно є в вашій пам’яті та десь глибоко в вашому серці.
Мої Валки… Це безкрая блакить неба…
Це солодкий присмак води...
Це зорі, які віддзеркалюються у Мжі…
Це рідна земля, що відчуває кожен крок… Це сонце, що торкається променями дахів та зазирає в кожне віконце…
Це золоті поля пшениці...
Це вітер, що пахне історією…
Це дощ, що вмиває рідні вулиці…
Це спогади, що назавжди закарбувалися в пам'яті…
Це емоції, що переповнюють серце…
Це рідні вулиці, будівлі, місця, дорогу до яких ніколи не забудеш…
Це сторінки історії, які написані героями, пам'ять про яких вічна…
Вітаємо Вас з 69-ю річницею визволення міста від фашистських загарбників та з 366-ю річницею з Дня заснування міста Валки!
Пам'ятайте історію свого міста, своїх героїв... Бережіть бойові і трудові традиції та нагороди батьків, матерів і дідів, родинні реліквії. Не забувайте тих, хто виборював волю для Батьківщини. Пам'ятайте тих, хто, здолавши коричневу чуму, назавжди пішов у безсмертя.
|